Від досвіду, творів ідуть сліди – до порівняння часу й води.
Проноситься гуркотом течія, і не коментує – кого, чия?
Поверхню оглянь її крадькома: нас видно, ми є, чи цілком нема?
Хтось пливе сам, а хтось в човні – не зрозуміло, навіщо, та чом би й ні.
І все одночасно, вперед-назад – і море, й затока, та водоспад.